Реєстрація    Увійти
Авторизація

Поїздка зі Львова на перетин кордону в Ужгород, як це було - "Львів Online"

Поїздка зі Львова на перетин кордону в Ужгород, як це було  - "Львів Online"

17 лютого довелось поїхати, на так звану "пересічку" в Ужгород. Не було великого бажання писати про це, але день видався дущо непересічним. Саме так і побачила світ ця стаття. Можливо, для когось з читачів буде цікаво, як воно, мати авто на польській реєстрації.

Отож, поїхав сьогодні свєю А4 на "круг" на Ужгород. Це 260 кілометрів зі Львова. Дорога сьогодні була чудова, сонечко світило, скоро весна і душа радіє. Одним словом, все люкс.
Перша зупинка - Стрий. Обід в столовій на обіїзній і поїхав далі. Тут же декілька метрів я якимось чудом не потрапив в серйозне ДТП. По дурості другого учасника на маленькому Фіаті, який виїхав з головної дороги не пропустивши мене (таке враження навіть не бачачи). Я втік від нього по краю зустрічної. Хто їздив через Стрий, знає, яке там небезпечне місце - поворот за заправкою ОККО, перед лікарнею. Я постояв пару секунд в шоці, потім відійшов, і кинувся доганяти Фіат. Через пару метрів я його зупинив. Молодий хлопець років 18, номера на авто ЕЕ серії (свіжі). Знаєте який був його аргумент? "А у вас поворотнік правий був включений" :) Довелось провести профілактичну бесіду горе-шоферу. Але це ще не все. В тому таки Стрию на переїзді перед Дулібами мені майже під машину попадає великий чорний пес, а господар збоку стоїть і дивится. От так проїхали Стрий.

Дорога до Ужгорода далі була чудовою. Автомобіль добре тримався дороги на перевалах, я їхав насолоджуючись неймовірно чудовими пейзажами Карпат. Високі гори здалека засніжені, в той час як зблизька перед тобою вже все весняне. На жаль, зовсім не було часу це все фотографувати. Та й зупинятись на трасі дуже незручно, бо потім знову прийдеться обганяти той весь потік машин. По перевалах це особливо складно. Ні на яких постах автомобіль ні ДАІшники, ні цвяхи не зупиняли.

Хочу звернути увагу водіїв, що вдень від сонця сніг з гір топиться і тече по дорозі, а вночі може підмерзнути. Будьте обережні.

До Ужгорода я добрався майже за 4 години. На КПП було сім машин в черзі. Вся пересічка мені зайняла якихось 30 хвилин, при чому що митники і прикордонники культурні та ввічливі. Митничка уточнила, чи я їхав через Мостиська останній раз, а також попросила показати доручення. Виїхав з України, повернувся в Україну. Зробив круг. Оце от, не в образу скажучи, друзі мої з Мостиська і всіх навколишніх населених пунктів та можливість, яку у вас вкрали. Бо люди в Закарпатті домоглись повернення кругу, а вам мабуть і так добре, бо ви щодень в Польщу їдете.

Кава, зустріч і я знов в дорогу. В Ужгороді заправився газом, до речі, по 7.10, хоча у нас на ANP уже 7.50. Ну але це і так ще нормально, враховуючи сьогоднішні нереальні ціни на бензин і дизпаливо. До речі, ще хочу що сказати: в Ужгороді ДАІшники їздять в автомобілях з людьми, які одіті в форму "Беркуту". Не знаю що це за місцеве ноу-хау, адже цей спецпідрозділ офіційно розформований.

Зворотній шлях був чудовий, тим більше взяв пасажира з блаблакару до Львова, який їхав на футбол. Виявився біженцем зі сходу, лікарем-хірургом, дуже толковою і освіченою людиною. Дуже багато розказав про своє життя в Донецьку. Мабуть якби я почав тут описувати, то був би окремий пост, який я можливо, напишу. Скажу так, одна фраза мені його дуже сподобалась: "всі проблеми в Україні від бідності". Десь воно так.

В Мукачево зупинився купити вина. Так як я за кермом був, мій пасажир дегустував вино. А так як він говорив російською, жіночка прийняла його за місцевого :) Отож, 70 гривень і три літри чудового закарпатського домашнього вина у багажнику. Можна рушати додому. Далі зворотня дорога була доброю, водії фур дуже часто допомагають на перевалах поворотниками.
І все було би нормально на сьогоднішній день, якби не один неприємний інцидент на сам вечір. Близько 23:00 мене за мостом біля молокозаводу на Левандівці зупинили ДАІшники (синя 99). Інспектор, років сорок, не представився, не назвав причини зупинки. Коли що почув що машина на фірму, давай йому і договір покажи, і чи перекладений йопт, техпаспорт. Він мені мол каже, і то всьо? Ким ви там працюєте на тій фірмі? Я кажу, що його такі питання не хвилюють, що це компетенція митниці. Кажу, займайтесь, безпекою руху. Він почав на мене кричати, мол, що ти мені тут вказуєш що я маю робити. Якбо б був день, ми б з тобою поїхали у західну регіональну митницю. Я йому кажу, якщо мені митниця дає добро і я законно вїзжаю на територію на тих документах, то які ще можуть бути претензії. Він знову на мене кричить "я б вас на митницю завіз, був би день". Врешті коли я його запитав, чи ви мені погрожуєте, чи як то розуміти, інспектор розвернувся і кинув мені слова "зупину вдень буде інша розмова".

Таке от наше життя насущне. Я не розумію, що такого поганого зробили ми для цієї держави, що вона зараз так з нами знущається? Знущається всім: цінами, податками, безглуздими законами. І скільки ще повинно загинути Небесних сотен, щоб змінилось ставлення до Громадянина, до його прав, а не тільки обовязків?

Як було сказано вище "Всі проблеми від бідності". Я добавлю. В першу чергу, від бідності в головах.

Роман Тузяк
"Львів Online"
Оцініть статтю: 
0
Знайшли друкарську помилку в тексті? Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter




НОВИНИ УКРАЇНИ


ЧОЛОВІЧИЙ ЖУРНАЛ "WINNER"


ЖІНОЧИЙ ЖУРНАЛ "BEAUTY"


НОВИНИ ВІД ПОРТАЛУ ГОНЕВА.НЕТ


НОВИНИ СВІТУ КІНО
 
[