Реєстрація    Увійти
Авторизація

Перетин українсько-польського кордону може стати схожим на екскурсію у концентраційний табір

Схоже, що польські функціонери стали бачити у кожному громадянину України контрабандиста або терориста

Перетин українсько-польського кордону може стати схожим на екскурсію у концентраційний табір


Коли мені кажуть, що берліський мур був знесений у 1989 році, я відповідаю що це не зовсім так. Скоріш за все, його перенесли на кордон між Польщею і Україною. І це моє твердження чим раз, тим більше стає актуальним. Обєднана вільна Європа закриває свої кордони, і ситуація на пунктах пропуску цьому найкраща ілюстрація.

У мене старенька "Ауді" на польській реєстрації, я користуюсь цим автомобілем вже два з половиною роки. Не хотів продовжувати їздити на вітчизняній машині, у першу чергу, з міркувань безпеки. Для того, щоб не порушувати українське законодавство, я змушений кожних п'ять днів їхати зі Львова на перетин кордону. Зараз активно займаюсь "волонтеркою", допомагаю українській армії. У Польщі я маю змогу купляти різні хороші і дефіцитні речі, такі як, наприклад, метеостанції і прилади на сонячних елементах. Інколи беру попутньо людей, щоб відбивати хоч якісь кошти за пальне. Але я ніколи, підкреслюю, ніколи не возив контрабанду, тому що відповідальність за таке правопорушення за кордоном дуже серйозна, можливе навіть анулювання візи.

За такий довгий час проблеми на кордоні могли бути хіба з української сторони. Митники часто доколупуються до водіїв, які керують транспортними засобами на іноземній реєстрації за протермінування пятиденного транзиту. Великі черги також не додають комфорту пересування, особливо зимою. Але з польської сторони не було жодних проблем з перетином кордону. Останнім часом все кардинально змінилось. Писати про труднощі з отриманням візи я не стану, всі і так це знають. Але видача візи не означає, що ти безпроблемно перетнеш кордон. Все найбільш цікаве починається саме на кордоні. Тому що манера відносин польських митників і прикордонної служби по відношенню до громадян України стала схожою на відносини наглядачів і арештованих у концтаборі "Освенцим". За виключенням печей, їх ще не встигли побудувати.

Учора, 9 березня, я поїхав на так звану "пересічку" на пункт пропуску Шегині-Медика. Враховуючи що це був вихідний день, дорога була майже вільною і я достатньо швидко доїхав до Шегинь. На пункті пропуску черга дуже і дуже повільно рухалась, в основному через те, що вона гальмується з польського боку. Поляки не поспішають пропускати українські автомобілі, часто безпідставно затримують один автомобіль на півгодини прямо на каналі, зупиняючи рух в цій "колєйці". Це викликає обурення водіїв, вони починають дружньо сигналити, але ефект від такого протесту, мяко кажучи, як донбаський гудок Ахметова. За три години очікування в черзі я перетнув український кордон і вїхав на польську сторону. Прикордонниця перевірила документи, оглянула багажник і передала їх митнику. Митник, молодий хлопець, спочатку запитав що я везу, коли я йому відповів що "нічого", він мені каже, щоб я сів в машину бо поїдете на "контролю щегульову" (детальний контроль, у народі "на яму"). При чому, що я тиждень назад вже побував на цій "процедурі", але як виявилось, я тоді легко обійшовся.

Проїзжаю на цей самий "детальний" контроль. Це окрема закрита територія всередині пункту пропуску. Цього разу там накопилась черга з близько шести автомобілей, всі недорогі іномарки на польській реєстрації. Черга була така, що остання машина не помістилась на теритоії, тому, щоб закрити браму, мене попросили стати в другий ряд. Документи забрали. У черзі на "контролю щегульову", яка теж не особливо швидко рухалась, я познайомився з паном Тарасом (назвем його так) з Дрогобича. Тарас разом з дружиною їха на свому автомобілі Пежо їхав по справам у Перемишль (та й заодно пробити машину на пятий день). Через втрачений час вони не встигли на зустріч. Розказував, що останній раз його теж відправили на яму, при чому це була та ж сама зміна. Виламали викруткою пластикову панель приладів, бо їм здалося, що там щось є. Та ще й на ренген відправили, звинуватили що у нього в машині є схованка, одним словом, добре зіпсували нерви. І знову потрапив на бонус-акцію.

Брали на контроль по два автомобіля, перевіряючи їх півгодини, а то і більше. Отож очікування в цій додатковій черзі зайняло ще півтори години. Я заїхав разом з Тарасом. Мою машину оглянули, нічого там, звичайно, не знайшли. Митник виламали заднє сидіння, тому що думав що під ним щось є (хоча в цій моделі воно не знімається). Тараса жінку відвели в окрему кімнату для огляду, його машину теж "трясли". Переглянувши мій автомобіль де тільки можливо, заглянувши навіть в аптечку, мені нарешті віддали документи. Відкривається виїздна брама - і не тут то було: крутою "рейнджерською" походкою в бокс заходить "чорна бригада" (відділ по боротьбі з контрабандою). Один з них, скажем зовсім не худий поляк, став прямо перед моїм автомобілем, щоб я нікуди не поїхав. Підходить до мене і говорить "Додатковий контроль. Дайте ваші документи і вийдіть з машини". Дивився документи, переписував мої дані у блокнот. Машину вже так детально перевіряти не стали. Але прийшла жінка - кінолог з собакою, і в мій автомобіль запустили цю "псіну", яка там бігала по салону і винюхувала того, чого там немає. Після цього я його запитав, чи можу я їхати, на що він віддав документи і не надто щиро побажав "широкої дороги". На що я так само і подякував.

Я виїхав з боксу огляду. Далі - закрита зі всіх сторін шлагбаумами стоянка. Я підїхав до одного шлагбауму - ніхто не відкриває. Підїхав до іншого шлагбауму - теж те саме. Посигналив - реакції ноль. Піднявся на пост - нікого немає. Став ходити по території, знайшов, нарешті, якогось функціонера. Він мені порадив повернутись на перший шлагбаум, тому що це виїзд для вантажного транспорту. Повернувся. Стою, сигналю. Реакції знову ноль. Заходжу знову у бокс, де "чорні" вже активно розбирають якийсь мінівен і продовжують трясти Пежо Тараса. Запитавшись, скільки я тут ще буду їздити кругами, щоб виїхати, мені все таки відкрили шлагбаум. Схоже, мене просто "забули" випустити з території. Так я проїхав митний пост Медика.

За час моїх пригод на Медиці настав вечір, і сформувалась достатньо велика черга на Україну. Тому довелось повертатись через Корчову-Краківець. Тут теж стався цікавий факт, про який я змушений розповісти. У черзі я познайомився з хлопцем, який, судячи з його фізіологічних ознак, є інвалідом. Він розповів, що не знає що робити, бо стоїть у черзі на "tax free", хоча не має ніяких товарів. Черга просто зупинилась, а у машині у нього двоє інвалідів-колясочників, які їхали з Чехії до України. Я його запитав, чому він став у черзі, а не підійшов до польсьского прикордонника, щоб той дозволив проїхати без черги. На що він відповів, що підходив і просив, але поляк йому відмовив та відправив у кінець черги. Показово.

Нехай висновки кожен зробить сам для себе. Я не знаю, яка причина такої ненависті громадян одної держави до іншої. Можливо, поляки працюють за вказівкою Євросоюзу. Тоді потрібно ставити запитання: Чи гуманно так відноситись до громадян тієї держави, яка дає відсіч агресору і у сьогоднішній непростий час є щитом для всієї Європи?

Тузяк Роман, спеціально для "Львів Online"

ЗІ Окрема подяка цьому "водію" на Hyundai Tuscon, за яким я стояв у черзі на Краківці. У його майже весь час горів задній хід. Це було щось схоже на сидіння перед настільною лампою.

Перетин українсько-польського кордону може стати схожим на екскурсію у концентраційний табір
Оцініть статтю: 
Знайшли друкарську помилку в тексті? Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter




НОВИНИ УКРАЇНИ


ЧОЛОВІЧИЙ ЖУРНАЛ "WINNER"


ЖІНОЧИЙ ЖУРНАЛ "BEAUTY"


НОВИНИ ВІД ПОРТАЛУ ГОНЕВА.НЕТ


НОВИНИ СВІТУ КІНО
 
[